Історія школи — невід’ємна частина історії
села, де вона знаходиться. Учні, вчителі — частина історії школи. Через усе
життя ми проносимо спогади про школу, яка займає особливе місце в житті
кожного з нас.
Село Підвисоке виникло у 30-х
роках XVIII ст.
Під час другого інвентарного
перепису у 1771р. тут було 277 дворів, а
Підвисоке входило до Уманського староства і належало польському магнату
Станіславу Потоцькому.
У 1795 р. в селі налічувалося 624 душі
чоловічої статі, у 1817 – 1016 , а всього населення –– близько 2 тис. чоловік.
З
1797 р. Підвисоке входило до складу Уманського повіту Київської
губернії.
Із „ Історії міст і сіл УРСР” (Кіровоградська область).
У жовтні 2016 року, Підвисоцькій загальноосвітній школі - рівно 155 років.
Своє
народження вона бере від невеликого
освітнього закладу, а саме так званого
однокласного парафіяльного училища, яке було
відкрито в
селі ще далекого 1861року і у якому навчалося 70
дітей. А до 1861 року в селі не було жодного навчального закладу.
Згідно з розробленими
правилами
повний курс навчання в училищі тривав
три роки. На той час курс шкільної
програми передбачав вивчення азбуки, письма, закону
Божого, російської словесності, чотирьох дій арифметики,
а також «Краткого постановления о сельськом
домоводстве, сложении человеческого тела и вообще
о средствах предохранения тела».
Узагалі
ж то, у навчальному
процесі особлива увага надавалася вивченню
закону Божого та читанню церковних книг,
зокрема Псалтиря, Часослова
тощо. Викладання всіх предметів велося
російської мовою.
Утримувалася школа переважно на пожертви парафіян.
Окрім цього, для її потреб виділялися й
певні грошові суми від Міністерства освіти.
У 1884 році, з розробкою нових шкільних
положень, сільська школа отримала приставку
церковна і відтоді стала називатися однокласною
церковно-парафіяльною школою.
В однокласних
вивчали Закон Божий, церковний спів, лист, арифметику, читання. У
двокласних школах крім цього вивчалася історія.
Учителями могли бути або церковники (священики, дяки),
або світські особи, які закінчили переважно церковно-учительські школи та єпархіальні училища.
На відміну від церковників світські особи для
вчительської діяльності повинні були мати спеціальний дозвіл училищної ради у
вигляді посвідчення про добру моральність і благонадійність. Новим було й те,
що вчителями початкових народних шкіл могли бути й жінки.
Діяльність
шкіл перебувала у віданні опікунської ради, куди входили завідувач школи,
піклувальники, учителі,
представники від міста чи земства, виборні особи від населення, що користується
школою. На раду покладалися турботи про благоустрій школи .
Школа стояла в центрі села, навпроти церкви (на тому місці зараз
приміщення Будинку дитячої та юнацької творчості). Це була велика
класна кімната на 7 вікон. Окрім цього,
при школі була квартира вчителя з
трьома кімнатами та кухнею.
Ще в 1910 році, на додаток до існуючої
церковно-парафіяльної школи, у селі на кошти
громади було відкрито і двокласне земське
училище з чотирирічним терміном навчання.
Незважаючи на певні обмеження, викладання в
земській школі, педагогічний колектив якої
очолював здібний освітянин Вітвіцький Фадей Львович,
проводилося за більш ефективними методиками, а
зміст навчання був дещо ширшим, бо
передбачав ознайомлення дітей з відомостями з географії, історії,
природознавства. Школа мала більш світський вигляд,
оскільки вплив церкви на неї був
помітно менший.
Збереглося
фото першого випуску цього училища.
Сидять зліва
направо:
Буртна Домініка Афанасіївна (учениця)
Єрмошкіна М. (учениця)
Вітвіцький Фадей Львович (зав. школою)
Кудріцький Василь (отець Василій) (законовчитель)
Ліщук С. І. (учитель)
Кудріцька Аріада Василівна (вчителька)
Добровольська Л. (учениця)
Стоять зліва
направо:
Лампіцький Т.
Костишин Г.
Костишин Федір Євтропович
Совацький Ф.
Калініченко Трохим Кіндратович
Грім Олександр
Із спогадів про Буртну Дмініку Афанасіївну (1899 – 1992), які надав Буртний Олександр Іванович, учитель фізики нашої
школи.
Навчалася в Лебединській педагогічній семінарії, до 1933 року працювала в
Підвисоцькій школі, на початку 20-х років очолювала групу «Геть
неписьменність», перед війною закінчила Одеський університет, працювала в
Тальному вчителем, а потім – заступником директора.
Ямкова Домнікія Афанасіївна
(автобіографія)
Народилася в С.
Підвисокому Кіровоградської області (тоді Київської губернії) 27 жовтня 1899
року в сім´ї селян-бідняків. Батько мав 1 2/3 десятин землі.
У 1914 р.
закінчила Підвисіцьку 2-х класну земську школу. 1915 р. працювала учнем на
рахівничій роботі в Підвисіцькому кредитовому товаристві. У серпні 1916 р.
вступила в Лебединську второкласну учительську школу, з якої вибула на весні
1919року. Причини вибуття: не змогла повернутися з великодніх вакацій, тому що
транспорт обслуговував лише військових.
1920 році
вступила в третій клас Тальнівської учительської семінарії і закінчила її 1921
році.
По закінченні
була призначена вчителькою в підвисоцький дитбудинок, але скоро була змушена
залишити роботу з важким сімейним положенням: тяжко захворів, а потім і помер
30 грудня 1921 р. батько.
У 1921 – 1926
рр. працювала в сільському господарстві, та приймала активну участь в
культмасові роботі села. У 1922 році була обрана членом підвисіцької сільської
ради і перебувала таким аж до 1929 р.
В 1926 році
була призначена учителем – класоводом у Підвисіцьку НСШ.
В 1930 році в
зв’язку з гострим катаром горла залишила учительську роботу на два роки, і
працювала на рахівничій роботі спочатку в Підвисіцькому а потім в Бабанському
райфінвідділі.
В 1933 році
знову повернулась на вчительську роботу і працювала класоводом та викладачем
російської мови у Підвисіцькій НСШ до 15
серпня 1935 року.
В 1935 році, в
зв’язку з переїздом сімї перевелась в Тальнівську середню школу №1, де і
працювала перші два роки класоводом, а останні чотири (до німецької окупації)
викладачем російської мови в 5 – 7 - х класах.
1937 році
вступила заочно в одеський педінститут і закінчила його в липні 1941року.
У час німецької
окупації не працювала ніде, за винятком одного місяця роботи в Тальнівській
середній школі №1, яка була закрита, не розгорнувши роботи.
Після
звільнення України від фашистських окупантів працюю викладачем російської мови
та завучем в Тальнівській середній школі №1.
07. 05. 1944
р.
Підпис
У 1915 році відбувся ІІ випуск.
І ряд зліва направо:
Аріада Василівна
Кудріцький Василь
Вітвіцький Фадей Львович (до речі, син уманського священника)
ІІ ряд зліва направо:
Бурко Павло
Копійчук Вакула Якович
*****
Манзар Василь
Дитина, яку виховував Вітвіцький Фадей Львович
(записано 21 травня 1992 року зі
слів Іщенко Мотрі, 1906 року народження)
Слід зауважити, що корпус земського училища зберігся до наших днів і
зараз у ньому розміщується МНВК.
З
утвердженням в Україні Радянської влади, а
відповідно і з реорганізацією шкільної науки,
сільська церковно-парафіяльна школа та земське
двокласне училище були закриті, а на їх
базі відкрито чотирикласну початкову школу.
